Перше вересня – День знань!

Автор: Мирослава САВЕЛІЙ

 

День знань – особливе свято в житті  кожного учня, студента, вчителя, педагога. Саме в цей день ми відкриваємо нові таємниці чарівної Країни Знань. Це свято ще називають Святом Першого дзвоника.


 

 

 

Перше вересня – у новенькому одязі, з новими ранцями, зошитами та книгами йде молоде покоління до Alma Mater.


Завітав і Першовересень у село Великі Млинівці Кременецького району  Тернопільської області. Біля місцевої початкової школи вишикувалися вчителі, учні та діти з дитячого садочка. Білі банти майорять на головах учениць. Строгість духу підкреслюється у ділових костюмах хлопчиків-школярів. Лунає Державний  Гімн України.

Лінійку відкривають вчителі. Вступне слово надається директору місцевої школи п. Світлані Михайлівні. Згодом офіційна частина переходить у поетичне русло учнівського декламування. Приєднується до свята, з вітальним словом та подарунками першокласникам, сільський голова п. Олександр Сергійович Галевич. На цьому свято завершується. Пора вчитися!

Учні, батьки та вчителі займають навчальні класи. Стартував політ до Країни Знань!

Успіхів, Вам, дорогі учні та наснаги й терпіння

на нелегкій освітянській ниві, шановні вчителі!!!

Директор Великомлинівецької загальноосвітньої школи І ступеня

пані Світлана Михайлівна відкриває урочисто свято Першого дзвоника

Великомлинівцький сільський голова п. Олександр Сергійович Галевич

завітав на свято з урочистим привітанням та подарунками першокласникам

РОЗДУМИ… Алгоритм життя.

РОЗДУМИ…

Автор: Мирослава Савелій

За обрій сідає сонце і цілує ніжно наше волосся. Віє прохолодою теплий літній вітерець. Виблискує діамантами вода, де сонце омило своє обличчя. А ти розслабилася, віриш у краще, казку та мрії.

Зачаровано летить час: легкий та невловимий.


«До побачення, літо!» – скоро скажемо, а може і не замітимо. А прокинемося коли жовтий лист опаде на долоню. Розвінчає спочатку ідилію «бабине літо» та журавлинний «ключ» у теплі далекі краї.

І прийдуть дощі сірої буденності. Заморозять теплі спогади перший сніг, іній та заморозки.

Та знову прийде у душі весна: така заквітчана та прекрасна. А там – і літо. Знову все йде за годинниковою стрілкою.

Прогрес. А може нічого нового ми, людство, й не відкрили?.. Може до нас вже попередні цивілізації дійшли вершини, а потім все зруйнувалося і людство, по-спіралі, набирало обертів?..

Хто ми? Куди йдемо? Ми, звісно, люди і йдемо сьогоденням до завтрашнього дня.

Зміни. Ми звикли вірити, або діяти – і все  зміниться. Бувають речі нам непідвладні, бувають і ні. Але  ми гордимося і тим, що, принаймі, намагалися щось змінити.

Кохання. Поняття це для кожного з власним присмаком чи без нього – приємне, таємне, інтимне. Для кожного з нас воно має свою несподівану та передбачувану, водночас, кінцівку.

Десь глибоко в душі ми повертаємося та обираємо для подружнього життя людей із іменем чи рисами характеру першого кохання. І, неважливо, взаємними було це почуття чи ні, істина тут одна – ви щасливі нарешті: коли поряд є дорога та близька за духом людина; коли серце ваше поряд з нею б’ється частіше, тіло прагне насолоди, душа радіє невимовно, а розум задоволений гармонією долі.

C’est la vie… («Се ля ві…») Таке життя…


АЛГОРИТМ  ЖИТТЯ

Автор: Мирослава Савелій

Розсипала якось каміння осінь

І завела усе у жовтий сад.

Вона, вона нічого в нас не просить,

Бо скоро, скоро буде листопад.


Зимову сагу розіб’є холодний вітер

І вже не в силах щось змінить,

Але потрібно жити й вірити

Що завтра  краща  буде мить.

І як настане жадане завтра

В душу зазирне кохання

І буде ніжна надворі тепла весна

Буде ще палке бажання!


Не за горами тепле літо бродить

І квітне ароматами зілля.

І так життя, у вирі так, проходить,

Бо доля так збудована людська.


Душею, друже, ніколи не старій

І проганяй думки завжди погані;

Не заздри, твори добро, кохай та мрій,

Вперед іди до успіху, мети!

 

Крменеччина — перлина природи у об»єктиві відеокамери…

Неповторний край, чудова  природа,  багата історія,  талановиті люди — все  це Твоя Країна — УКРАЇНА!!!

 

З НОВИМ РОКОМ!

АВТОР: Мирослава САВЕЛІЙ

 

Рік Новий – ти давно увійшов в мої мрії,

Рік новий – сповнення щастя, надії…

І кружляють навкруг сніжинки веселі,

Новий рік вже давно увійшов до оселі.

Пишеш ти побажання, надсилаєш листівку,

Даруєш комусь радощів, втіхи в’язку.

І картинку свою ти прокручуєш наче кіно,

Новий рік – свято для всіх, свято дано.

Мерехтять навкруги новорічні гірлянди веселі,

Мрії твої – крутяться, мов, каруселі…

З мрій оцих виростає бажання,

Із зустрічі миті приходить кохання.

Веселися – Новий рік вже давно наступив,

Посміхнися, якщо посміхнутися ти раптом забув.

Іншому – казку чарівну, просто так, подаруй,

Відірвися від щоденних турбот та святкуй!

З Новим роком усіх, усіх я вітаю,

Здоров’я міцного щиро бажаю,

Миру, добра, затишку та теплоти!

З Новим роком, роком ідей та нової мети!

Передноворічний лист

 

Передноворічний лист

 

Автор: Мирослава САВЕЛІЙ


І знову зима… На порозі 2011 рік. Тихою пеленою лежить сніг. Все ніби зупинилося на мить в очікуванні того, що завтра  щось зміниться. Завтра, всі  чомусь вважають, буде  інакше, завтра все буде по-іншому.

Кожний день, кожний наш подих – щось неймовірно важливе, та,  водночас, таке мізерне у  порівняні  з величчю Всесвіту.

Ми будуємо думки, віримо у казку, що десь у Лапландії живе справжній Санта Клаус… Але й він – фантазія, вигадка аби наші  діти загадували  бажання і  ми самі  вірили у  свято Нового року. Так  він де-юре існує, але  де-факто – він, які  і ми всі з вами, людина.

Поди х  світлячків-вогників  жевріє надією, що скоро наступить  справжнє свято. І незалежно, віримо ми чи ні у Санту, він – бо ж Дід Мороз, ми знаємо свято  буде!!!

Олені запряжені у казкові санки  мчатимуть материками, а би тільки свято  було ближчим  для нас, аби ми побачили обличчя Санта Клауса, вибрали уявою чи руками подарунок, або ні… Він, Санта, постав для нас так несподівано, наскільки  це можливо.

Кременеччино… Ти – також у казці!

Славна земле Великомлинівецька, огорнута покривом Зими, її розкішними шатами, величчю та неповторністю…

Тепло долонь зігріває сімейний затишок. Десь у кімнаті лунає мурликання кішки, звучить “Jingle bells” написана Джеймсом Лордом Пєрпонтом.

І на душі стає тепл о та радісно від того, що свято буде!!!

З наступаючим Новим 2011 роком та веселих, Вам, свят!!!

 



 

У ЧОМУ СЕНС НАШОГО ЖИТТЯ?

Автор: Мирослава САВЕЛІЙ


У чому сенс нашого життя? Чимало філософів, поетів, письменників та й не тільки задавали собі це запитання, шукали відповіді, писали знамениті праці. У кожної людини є свої  цінності, своє бачення реалій життя, свою думка.

Всі ми добре знаємо, що ніщо не дається людині так легко і не ціниться так дорого як здоров’я та наша свобода. У когось цінністю є сім’я, у когось праця, кар’єра, гроші, слава. А ще знайдуться такі, які виведуть свій сенс життя у формулу, щось на кшталт: «сім’я + кар’єра». Хтось вбачає свій сенс у вічному та прекрасному почутті з мелодійною назвою – кохання.

На мій погляд, сенс життя – у вмінні прожити та пропрацювати, отримуючи при цьому насолоду; вміти посміхнутися сонцю, що зігріває душу та тіло теплом, у шепоті природи, що нас оточує; у гармонії людських стосунків; у миті що має для нас велику цінність; у розумінні того, що ми робимо добрі справи.

Але чи вміємо ми довести розпочату  справу до її логічного закінчення? Джонатан Свіфт у свій час говорив: «Небагато таких, які живуть сьогоднішнім днем. Більшість готується жити пізніше». Інколи, ми подумаємо та видаємо на-гора: «Ще встигну… Ще є час…» А можливо саме сьогодні і саме в цю мить є наш шанс – наш потрібний час та наше місце під сонцем у здійсненні нашого задуму.

Мрія. Може ця капризна пані, плід нашої багатої уяви і є той сенс життя? В одній пісні є такі слова:

Без пори не родить жито,

Без пори вода не шумить.

Без мрії не можна жити,

Без мрії не можна нікого любить.

Може на все про все є свій час, передбачений Творцем Небесним; час, коли наші думки, ідеї, плани втілюються у реальність заради нашого з Вами сенсу буття?

Отже, сенс життя у кожного різний, але закон якому він підпорядковується такий:

1)           жити згідно «золотого» правила моралі – ставитися до інших так, як якби ми хотіли, щоб інші ставилися до нас;

2)           пам’ятати, що наші права закінчуються там, де починаються права інших;

3)           вміти радіти життю та не заздрити іншим, тому що заздрість нівечить наші душі як іржа залізо;

4)           вірити, що краще попереду, не здаватися та не розчаровуватися, щоб не трапилося б на нашій життєвій дорозі, бо в житті бувають і темні, і світлі смуги, що чергуються. Завжди однаково не буде, інакше ми б не відчули б цієї межі, не вловили б присмаку буття, не вміли б цінувати та порівнювати. Звідси випливає, що все – в наших руках.

Потрібно зупинитися, переглянути сторінки минулого, щоб крокувати в майбутнє.

Успіхів усім нам у власному сенсі життя!

Великі Млинівці у об»єктиві…

Фотоетюди МИРОСЛАВИ САВЕЛІЙ

Великомлинівецькі лани

Вид на Божу гору

Ставок у Великих Млинвціях

Казковий пейзаж (с. Великі Млинівці)

Капличка серед лісу

Тихе плесо…

Лісова казка